понеділок, 8 червня 2015 р.

Леона́рдо Піза́нський -італійський математик 13 століття

Леона́рдо Піза́нський (італ. Leonardo Pisano, близько 1170 — близько 1250[1]), відоміший як Фібоначчі (Fibonacci) — італійський математик 13 століття, автор математичних трактатів, завдяки яким Європа довідалася про вигадану індійцямипозиційну систему числення, відому зараз як арабські цифри. Леонардо розглянув також ідею так званих чисел Фібоначчі і вважається одним з найвидатніших західних математиків Середньовіччя[2].
Леонардо Пізанський
італ. Leonardo Pisano
Прижиттєвий портрет Фібоначчі роботи невідомого автора
Народивсяблизько 1170
Піза
Помер1250
Піза
Національністьіталієць
Галузь наукових інтересівМатематика
Відомий завдяки:числа Фібоначчі
арабські цифри
Леонардо Пізанський найбільше відомий під прізвиськом Фібоначчі (Fibonacci); про походження цього псевдоніму є різні версії. За однією з них, його батько Гільєрмо мав прізвисько Боначчі («Добромисний»), а сам Леонардо прозивався filius Bonacci («син добромисного»). За іншою, Fibonacci походить від фрази Figlio Buono Nato Ci, що в перекладі з італійської означає «хороший син народився».

Книга абака

Книга абака (лат. Liber abaci) — головна праця Фібоначчі (Леонардо Пізанського), присвячена викладу і пропаганді десяткової арифметики. Книга вийшла в 1202 році, друге перероблене видання в 1228 році. До наших днів дійшло лише друге видання.
Абаком Леонардо Пізанський називав арифметичні обчислення.
Леонардо побував на сході і був добре обізнаний (по арабським перекладам) з математичними досягненнями древніх греків та індійців. Він систематизував значну їх частину в своїй книзі. Книга Фібоначчі була написана простою мовою і розрахована на тих, хто займається практичним рахунком — в першу чергу торговців. Його виклад по ясності, повноті і глибині вище всіх античних і ісламських прототипів, і довгий час, до Декарта, був неперевершеним.
Сторінка з Книги абака
У творі 15 глав (книг).
Книга I вводить арабо-індійські цифри, одразу описує алгоритм множення (який в новій системі є простішим, ніж в старій римській) і показує, як перетворити числа зі старої системи в нову.
Варто відзначити, що Фібоначчі вводить як самостійне число нуль (zero), назва якого походить від zephirum, латинської форми «ас-сіфр» (порожній).
Книга II містить численні практичні приклади грошових розрахунків.
У книзі III викладаються різноманітні математичні задачі — наприклад, китайська теорема про залишкидосконалі числапрогресії тощо
У книзі IV даються методи наближеного обчислення і геометричної побудови коренів та інших ірраціональних чисел.
Далі йдуть різноманітні застосування і рішення рівнянь. Частина завдань на підсумовування рядів. Для контролю обчислень по модулю наводяться ознаки подільності на 2, 3, 5, 9. Викладена теорія подільності, в тому числі найбільший спільний дільник інайменше спільне кратне.
Саме тут наводиться завдання про кроликів, що приводить до знаменитого ряду Фібоначчі.
Багато важливих завдань уперше відомі саме з книги Леонардо; проте навіть при викладенні класичних завдань він вніс багато нового. Методи розв'язання рівнянь часто оригінальні, по суті алгебраїчні, хоча символіка відсутня. У багатьох питаннях Леонардо пішов далі китайців. Фібоначчі, вперше в Європі, вільно оперує з від'ємними числами, тлумачачи їх в індійському стилі, як борг. Самостійно відкрив кілька чисельних методів (деякі з них, втім, були відомі арабам).
«Книга абака» справила величезний вплив на поширення математичних знань в Європі, служила підручником, довідником і джерелом натхнення європейських вчених. Особливо неоціненна її роль у швидкому поширенні в Європі десяткової системи та індійських цифр.

Цікаві факти з життя Фібоначчі

Статуя Леонардо в Пізі

У Пізі, в монастирі історичного кладовища, є статуя Леонардо, з написом: Ampere Leonardo Fibonacci Insigne Matematico Pisano del Secolo XII.
Зображення є продуктом художньої уяви, оскільки ні портрету Леонардо, ні детального опису його зовнішньості, зробленого його сучасниками, не збереглося. 

Статуя була встановлена з ініціативи двох членів тимчасового уряду колишнього великого герцогства Тоскана, Козімо Рідолфі та Беттіно Рікасолі, які домоглися утвердження указу про фінансування статуї 23 вересня 1859. Роботу над статуєю доручили флорентійському скульптору Джованні Пагануччі, і він закінчив завдання у 1863 році. Статуя була поміщена в Пізі на Кампо-Санто, де знаходиться могила Леонардо.



Іменем Фібоначчі названо астероїд 6765 Фібоначчі.
Принцип, закладений у процедурі отримання послідовності Фібоначчі, широко використовується в математиці й програмуванні. Дивіться, наприклад, статтю Купа Фібоначчі.
У матемаці відома тотожність Брамагупти — Фібоначчі, яку отримав індійський математик Брамагупта, і описав у «Книзі квадратів» Леонардо Пізанський.
Фібоначчі познайомив Європу із позиційною системою числення, однак існує система числення Фібоначчі, в основі якої лежить послідовність Фібоначчі.